Верхівковий періодонтит – це запалення, що розвивається у просторі між коренем зуба та стінкою зубної альвеоли в області його верхівки. У цьому досить вузькому просторі знаходиться періодонтальна зв'язка, яка в нормі забезпечує з'єднання кореня з кісткою. При запаленні тканина періодонту набрякає, виділяється ексудат, який тисне на стінки альвеоли та викликає сильний біль.
Залежно від причини його причини гострий періодонтит поділяється на:
- інфекційний – виникає як наслідок нелікованого пульпіту, коли патогенні мікроорганізми виходять із кореневого каналу в періодонт. Це найпоширеніший варіант;
- травматичний – розвивається внаслідок забиття або неповного вивиху зуба. При цьому в періодонтальному просторі утворюється гематома і розвивається асептичне запалення;
- медикаментозний - є результатом впливу на періодонт концентрованих розчинів для дезінфекції кореневих каналів або тривалого знаходження в порожнині зуба микроякової пасти.
Стадії періодонтиту та його симптоми
Залежно від фази перебігу виділяють два види гострого періодонтиту: серозний та гнійний. Кожна стадія характеризується певною симптоматикою та має свої особливості лікування.
Гострий серозний періодонтит
На цій стадії під дією токсинів, що виділяються мікроорганізмами, продуктів лізису тромбоцитів або хімічного агента виділяються місцеві медіатори запалення, що призводить до набряку та розширення капілярів.
Серозний періодонтит проявляється постійним ниючим болем, який посилюється при накушуванні на причинний зуб. Біль знімається простими анальгетиками, загальний стан при цьому не порушується, реакція окістя та лімфовузлів відсутня.
Гострий гнійний періодонтит
Медіатори запалення та мікробні токсини залучають до місця запалення клітини крові, які відповідають за знищення чужорідних агентів – лейкоцити. Останні знищують бактерії, поглинаючи їх, після чого гинуть самі. Фрагменти бактеріальних клітин та відмерлих лейкоцитів формують гнійний ексудат. Нагромаджуючись у замкнутому просторі, він чинить сильний тиск на стінки альвеоли, що і є причиною болю.
Біль при гнійному періодонтит дуже сильна, постійна. Не те що накушування, лише дотик до зуба стає нестерпно болючим. З'являються припухлість ясен в області причинного зуба та хворобливе збільшення регіонарних лімфовузлів. Температура тіла може збільшуватися.
Діагностика та лікування гострого верхівкового періодонтиту
Діагностика періодонтиту ґрунтується виключно на скаргах пацієнта та даних клінічного огляду. Рентгенографія виконується для того, щоб відрізнити первинний гострий процес від хронічного загострення. У першому випадку жодних змін на знімку не виявиться, а в другому буде видно осередок деструкції кісткової тканини в області верхівки кореня.
Сучасна техніка обробки кореневих каналів та медикаментозні засоби дозволяють практично у всіх випадках зберегти зуб, якщо, звичайно, його коронкова частина не зруйнована настільки, що не зможе служити опорою для штучної коронки.
Лікування проводиться тільки під анестезією та включає наступні етапи:
- Евакуація ексудату. Для цього лікар очищає просвіт кореневого каналу та розширює його, руйнуючи апікальний уступ. При лікуванні серозного періодонтиту після ретельного промивання каналу можна переходити до наступного етапу, при гнійному процесі зуб рекомендується залишити відкритим на 1-2 дні, щоб вийшов гній.
- Стерилізація каналів та періодонтального простору, що проводиться за допомогою тимчасового пломбування лікувальними антисептичними пастами, електрофорезу та депофорезу меди-кальцію. Метою цього етапу є повна ліквідація мікроорганізмів із осередку запалення.
- Постійне пломбування каналів і коронки зуба проводиться за допомогою спеціальних матеріалів, після того як канал і періодонтальний простір будуть повністю очищені.
- За потреби – виготовлення штучної коронки. Якщо коронка зуба зруйнована більш ніж на дві третини, відшкодувати дефект звичайної пломбою не вдасться, це призведе до того, що частина зуба, що залишилася, відколеться. І тут виготовляють штучну коронку.
Що буде, якщо не лікувати гострий періодонтит?
Якщо кореневий канал не повністю закритий залишками пульпи, що відмерла, і відтік через нього можливий, гостре запалення може перейти в хронічне. У цьому випадку біль і набряк повністю пройдуть, але процес усередині кістки триватиме. Під дією запалення відбуватимуться руйнування кістки та заміщення її сполучною тканиною – сформується кіста або гранульома, а в цьому випадку вже знадобиться складне хірургічне лікування.
Якщо ж не забезпечити відтік ексудату, запальний процес прогресуватиме: розвинеться періостит, лімфаденіт, абсцес або флегмона прилеглої області. Одним із ускладнень може стати остеомієліт – інфекційне запалення щелепної кістки. Щоб цього не сталося, лікування необхідно розпочинати якомога раніше, а краще взагалі проводити у плановому порядку за результатами профілактичних оглядів.
