Патологія, що характеризується надмірним розвитком нижньої щелепи або, навпаки, недорозвиненою верхньою щелепою називають мезіальним прикусом. Про виправлення та причини цієї недуги читайте нижче.
Подібна проблема відбивається на зовнішності та поведінці її власника:
- широка, виставлена вперед нижня губа;
- «мужнє» підборіддя, що виступає вперед;
- профіль обличчя зміщений усередину;
- нижні різці знаходяться над верхнім зубним рядом при зімкнутій щелепі;
- спостерігається клацання та хрускіт під час пережовування їжі;
- під час розмови людина шепелить.
Мезіальний прикус супроводжується дискомфортом не лише з боку естетики. Якщо ігнорувати аномалію, збільшується ризик пародонтиту та пародонтозу, захворювань ШКТ. Згодом спотворюється форма обличчя, виникають складності при імплантації та протезуванні зубів.
Причини
Найчастіше неправильний прикус формується в утробі матері та є генетичним захворюванням.
До зовнішніх факторів аномалії відносять:
- тяжке захворювання під час вагітності;
- родова травма;
- штучне вигодовування;
- рахіт або хвороби, що впливають на розвиток щелепи;
- наслідки ЛОР-захворювань (скривлена перегородка в носі);
- рання втрата молочних зубів верхньої щелепи;
- укорочена вуздечка язика.
Деякі дитячі шкідливі звички впливають формування мезіального прикусу:
- смоктання пальців, іграшок, верхньої губи;
- неправильне становище під час сну (голова низько опущена на грудну клітку);
- підкладання рук під підборіддя під час занять чи перегляду телевізора.
Ще однією причиною є підвищене виділення гормону, що впливає на розвиток щелепи.
Усі перелічені чинники носять генетичний, вроджений чи набутий характер.
У 40% випадків мезіального прикусу причиною є спадкова особливість будови черепа. Деякі види пологових травм, хвороби матері під час вагітності, гіпоплазія міжщелепної кістки можуть спричинити вроджений мезіальний прикус. Аномалією прикусу може стати штучне вигодовування новонародженого, дихання ротом внаслідок різних ЛОР-захворювань, перенесений у дитячому віці рахіт.
Діагностика та лікування
Визначити ступінь захворювання, її тяжкість та вид може лише ортодонт. На прийомі спеціаліст проводить діагностику у кілька етапів:
- Візуальний огляд обличчя в анфас та профіль.
- Вимірювання антропометричних показників та глибини прикусу за допомогою спеціальних приладів.
Далі лікар дає направлення на томографію, рентгенографію чи МРТ щелеп. Додатково проводяться огляди у отоларинголога та логопеда.
На основі вимірювань, знімків та лікарських оглядів будується подальше лікування.
Процес виправлення мезіального прикусу розтягується багато місяців. Час лікування залежить від віку пацієнта – що менше віку, то простіше сформувати правильний прикус.
Основні методи лікування:
- протезування (знімне та незнімне);
- міотерапія – лікувальна гімнастика, спрямовану зміцнення зубощелепної системи, використовується разом із спеціальним масажем;
- ортодонтичне - встановлення трейнерів, жорстких платівок, брекет-систем;
- хірургічне - існує маса методик, заснованих на втручанні хірурга (наприклад, шліфування зубів);
- комбіноване - включає комплекс заходів, спрямованих на тяжкі випадки.
Мезіальний прикус, розпізнаний у дитячому віці, забезпечує найефективніше лікування. Нерозвинена кісткова система пластичніша і піддається корекції, що дозволяє ефективно вирішити цю проблему. Для стримування зростання нижньої щелепи використовуються знімні чи незнімні конструкції: капи, зубні трейнери та брекет-системи.
Лікування у дорослих
У дорослої людини щелепний апарат остаточно сформований і важко піддається змінам. Для досягнення швидких позитивних результатів застосовують хірургічне втручання. Перед початком операції лікар призначає ряд аналізів, щоб уникнути негативних наслідків. Після виправлення прикусу хворий перебуватиме на стаціонарному лікуванні протягом місяця. Уникнути рецидиву допоможуть ортопедичні пристрої.
Якщо пацієнт з особистих причин не бажає вживати кардинальних заходів, встановлюється спеціальна брекет-система (перед її монтуванням частина зубів видаляється) або капа.
Такий спосіб розтягується на період 3-4 роки. Далі буде потрібно ще стільки ж для закріплення результатів.
Виправлення мезіального прикусу у дитини
У дітей віком до 12 років щелепна система тільки формується і піддається змінам за менший час. Чим раніше почнеться лікування у дитини, тим швидше та ефективніше вона пройде.
Міогімнастика здатна виправити прикус лише у віці 3-5 років. Регулярні щоденні заняття (вранці та ввечері) займають 10 хвилин часу та складаються з простих вправ.
До безболісних способів належать капи, платівки та трейнери, які потрібно носити протягом 1-2 років (їх роблять індивідуально для кожного пацієнта).
На час лікування слід навчити дитину простим гігієнічним правилам щодо догляду за порожниною рота.
Металеві пристрої для виправлення прикусу приносять естетичний дискомфорт як для дітей, так і для дорослих. Щоб стоматологічні проблеми не знижували самооцінку, існують спеціальні прозорі брекети та платівки.
У домашніх умовах неможливо виправити мезіальний прикус. Призначити лікування може лише фахівець.
Профілактика
Профілактичні заходи дозволять уникнути неправильного розвитку щелепного апарату, дорогого та хворобливого лікування. Слід дотримуватися простих правил:
- На початковому етапі важливо годувати дитину грудьми. Пляшкове вигодовування провокує напругу в незміцнілій щелепі.
- У віці 2-3 років (після появи молочних зубів) є обов'язковим похід до стоматолога для професійного огляду. Такі відвідини мають стати регулярними – раз на півроку.
- З появою симптомів стоматологічних захворювань не варто зволікати з візитом до фахівця.
- Стежити за поведінковими шкідливими звичками дитини та позбавлятися їх (смоктання предметів чи пальців, звичка горбитися чи підставляти кулаки під підборіддя).
- Слідкувати за становищем тіла малюка під час сну. Розмір подушки має відповідати віку.
- Займатися щодня міогімнастикою.
- Включити до раціону тверду їжу (сира морква, яблуко) для поліпшення кровообігу в яснах.
Запорука здоров'я дитини – професійне спостереження матері під час вагітності та пологів. Якщо неправильний прикус – це спадкове захворювання сім'ї, не варто нехтувати профілактикою.
Мізуальний прикус лікуватися у будь-якому віці. Важливо не зволікати з лікуванням, поки ортопедичні проблеми не стали причиною букету захворювань.
Мезіальний прикус до та після лікування:
