Лікування дистального прикусу у дорослих та дітей

Стоматологічна практика показує, що дистальний прикус – поширене явище, у якому верхня щелепа не замикається з нижньої, а помітно виступає з неї, перевищуючи встановлену норму. Даний дефект носить також назви: дистальна оклюзія, прогнатичний прикус, прогнання, пастеріальний прикус.

Форми

Зустрічається 4 види прогнатичного прикусу, у яких спостерігаються відхилення:

• недорозвинена нижня щелепа;
• надто велика верхня щелепа з дуже великими зубами порівняно з нижніми;
• одночасно обидві зазначені патології;
• помітне виступ передніх верхніх зубів над нижніми.

Верхні зуби можуть бути скрученими, розташованими віялоподібно. Центральні зуби верхнього ряду бувають нахиленими до піднебіння, бічні – повернутими убік губ.

Симптоми

Крім перелічених дефектів, дистальна оклюзія виражається такими ознаками:

• аномальною опуклістю обличчя;
• помітно укороченою нижньою частиною з малорозвиненим підборіддям (синдромом «пташиного обличчя»);
• піднятою верхньою губою, яка не закриває зуби;
• втягнутість нижньої губи за верхні зуби;
• складкою на підборідді;
• відсутністю змикання зубів;
• неправильним розташуванням губ через нахил або усунення зубів.

Причини

Розвитку прогнатії сприяють такі фактори:

• спадковий, що зустрічається досить часто;
• родова травма;
• ранній переведення дитини на штучне харчування, коли нижня щелепа ще не встигла прийняти правильну форму, що досягається рухами щелеп тільки при грудному вигодовуванні;
• тривале застосування молочних пляшок і пустушок, що не дає щелеп правильно формуватися;
• розвиток рахіту на тлі нестачі вітаміну D, що сприяє пізньому прорізу зубів та їх неправильному розташуванню в ротовій порожнині;
• коротка вуздечка мови;
• шкідливі звички смоктати іграшки, пальці, язик, щоки, губи; гризти нігті, ручки, олівці;
• неповноцінне харчування з нестачею кальцію та фтору в організмі;
• недостатнє вживання твердої їжі;
• випадання молочних зубів раніше чи пізніше норми;
• відсутність своєчасного протезування;
• уроджена патологія розвитку щелеп;
• порушення постави;
• травма та захворювання щелепи;
• глибокий карієс бічних зубів;
• хронічне захворювання носоглотки.

Проблеми та наслідки

За наявності дистального прикусу людина має певні труднощі, пов'язані з:

• пережовуванням їжі, оскільки порушені функції зубощелепного апарату;
• швидким стиранням зубів, що веде до розвитку карієсу та захворювань ясен;
• больовими відчуттями в щелепах та скронях під час їжі;
• ризиком травмування зубів;
• диханням;
• ушкодженням слизової порожнини рота;
• порушенням мови через неправильне становище мови;
• диспропорцією особи, що спричиняє психологічні проблеми, знижуючи самооцінку.

Наслідки

При оклюзії можуть виникати різні ускладнення, наприклад, глибоке ураження пародонту – навколозубної тканини, внаслідок чого можна втратити зуби.

Часто виникають складнощі у процесі протезування зубів, спостерігаються патологічна міміка, захворювання органів слуху та травної системи.

Діагностика

Дистальний прикус оцінюється та діагностується на підставі результатів лабораторних досліджень.

Телерентгенографія

Дана методика є основною у сучасній стоматологічній діагностиці, виявляє наявність диспропорцій кісткових та м'яких тканин, дозволяє проводити їх аналіз, що полегшує встановлення правильного діагнозу та складання ефективного плану лікування захворювання.

Телерентгенограма буває кількох видів: фронтальна, профільна, аксіальна (допоміжна).

Томографія 

Це пошарове рентгенівське зображення, що застосовується для уточнення дефекту. Сучасний метод дослідження зрізу (шару) – комп'ютерна томографія, що дозволяє знизити шкідливе навантаження рентгенівських променів на організм і в складних випадках максимально точно встановити діагноз.

Електроміографія (ЕМГ)

Метод використовується за необхідності оцінки функцій зубощелепної системи. Існує три методи ЕМГ:

• інтерференційний (загальний) із накладенням електродів на шкіру;
• локальний з голчастими електродами;
• стимуляційний для вимірювання швидкості руху електроімпульсу від заданої точки до досліджуваного нерва чи м'яза

Реографія

Спосіб визначення стану судин, у процесі якого через досліджувані тканини організму пропускається змінний струм високої частоти.

Виготовлення та аналіз діагностичних моделей щелеп

Є цінним методом діагностики у зв'язку із простотою, доступністю, високою інформативністю. Моделі для діагностики виконують із високоміцного гіпсу.

Лікування

Необхідною частиною лікування є усунення причин, що стали початком розвитку аномалії: захворювання, шкідливі звички, травми та інші фактори, описані вище.

Попередньо лікар усуває існуючі хвороби зубів, знімає зубний камінь, виконує протезування, якщо є необхідність.

Існує кілька методів виправлення оклюзії:

• міогімнастика, призначена для зміцнення кругового м'яза рота та жувальних м'язів;
• ортодонтична терапія, що застосовується для дорослих (наприклад, за допомогою брекетів – незнімних конструкцій для корекції розташування зубів);
• апаратно-хірургічне лікування, при якому для вирівнювання щелеп необхідно видалення одного зуба або кількох;
• комбінована терапія з додатковою допомогою спеціалістів: пародонтолога, стоматолога-терапевта, логопеда, отоларинголога.

Міогімнастика

Найбільшого результату можна досягти такою вправою: рухати нижню щелепу вперед і назад у повільному темпі. При цьому максимальне положення вперед потрібно зафіксувати на 10 секунд. Така гімнастика обличчя робиться 10 разів поспіль кілька разів на день.

Брекет-системи

У лікуванні оклюзії поширене застосування незнімних брекет-систем, які кріпляться на внутрішню чи зовнішню поверхню зубів. При цьому додатково можуть використовуватися лицьові дуги та лицьові пластини (титанові та розсмоктуються).

В ортодонтії використовується кілька видів брекетів залежно від матеріалів, розташування, принципу дії:

• керамічні;
• металеві;
• сапфірові (невидимі і тому найестетичніші);
• лінгвальні (на внутрішній стороні зубного ряду);
• самолігуючі (з щадним впливом на переміщення зубів).

Хірургічне втручання

Ця методика вибирається у непростих випадках при відкритих прикусах, асиметрії обличчя, аномальній формі підборіддя та проводиться на щелепах під загальним наркозом.

Особливості лікування у дитячому віці

Для дітей віком від 5 до 8 років застосовуються знімні конструкції: трейнери (силіконові апарати для вирівнювання зубів), зубні капи (прозорі знімні пластини, призначені для усунення дефектів зубного ряду). З 12 років рекомендується носити брекети.

• Міогімнастика . Для нормального розвитку зубощелепного апарату дитини необхідно стежити за розвитком її нижньої щелепи. Кілька разів на день виконують вправу: нижньою губою захоплюють верхню та 2-3 хвилини утримують.
• Каппи . Якщо дитина має шкідливу звичку смоктати нижню губу, то застосовуються металеві каппи з припаяною дужкою, покритою шаром пластмаси та віддаленої від зубів на 2-3 мм.
• Вестибулярно-мовна платівка . Встановлюється при дистальному прикусі у поєднанні з відкритим, коли верхні та нижні зуби не можуть з'єднуватися, що вважається найважчою формою патології. Апарат являє собою дві пластинки (вестибулярну та язичну), з'єднані дротом.
• Платівка з дротяними вигинами . Апарат змієподібної форми прикріплюють до нижньої щелепи. Конструкція дозволяє додатково використовувати гвинт для розширення щелеп та похилі пластини на бічних частинах, розташованих навпроти проблемного місця з метою правильного формування обох щелеп.

З урахуванням показань та протипоказань ортодонт вибере максимально відповідну методику.

• Ретенційні апарати . Допомагають утримувати правильне становище зубів після лікування. Конструкції (ретейнери) можуть бути знімними з пластику та незнімними з металу. Успішність виправлення дистального прикусу багато в чому залежить від дисциплінованості пацієнта у ретенційний період.

Профілактика

Необхідне обов'язкове вжиття заходів щодо запобігання патології:

• грудне годування;
• своєчасне переведення дитини на тверду їжу;
• наявність у раціоні продуктів, що містять кальцій;
• профілактика рахіту (вживання продуктів з вітаміном D);
• контроль за правильною поставою з дитячого віку;
• виконувати спеціальні вправи підтримки функцій дихання;
• навчання від шкідливих звичок: смоктати пустушку, пальці, предмети; гризти нігті.

При виправленні дистального прикусу слід засвоїти, що цю патологію легше та ефективніше виправити у дитячому віці, виконуючи рекомендації лікаря-ортодонта та регулярно дотримуючись заходів профілактики.